Головні члени речення: підмет і присудок у прикладах

Головні члени речення: підмет і присудок

Головні члени речення — це підмет і присудок, два слова, які утворюють граматичну основу. Без основи речення в українській мові не будується: «__ спить» незрозуміло, бо невідомо, хто саме виконує дію, а «хтось __» незрозуміло, бо невідомо, що відбувається. Підмет називає того, про кого йдеться, присудок називає дію або стан, і разом вони тримають усе речення — порядок слів, наголос, логіку, зв’язок із другорядними членами. Саме з цієї основи починається синтаксичний розбір у школі, і саме на неї спирається редактор, коли вирівнює текст.

У 5–6 класі цю тему проходять формально, але в дорослому житті вона з’являється всюди: у листах, договорах, постах у соцмережах, навіть у коротких повідомленнях у месенджері. Типова ситуація — лист менеджера на п’ять рядків, у якому головні члени розмиті займенниками та узагальненими словами, і зміст лишається неясним. Нижче — практичний розбір із прикладами, який допоможе швидко знаходити основу в будь-якому реченні.

Як знайти підмет і присудок

Щоб знайти головні члени речення, досить поставити два питання. Перше — «хто?» або «що?» — вкаже на підмет. Друге — «що робить?», «що з ним відбувається?» або «який він?» — покаже присудок. У реченні «Хлопчик малює аквареллю» підмет — «хлопчик», бо ми відповідаємо на питання «хто малює?». Присудок — «малює», бо це дія. Слово «аквареллю» — знаряддя, тобто додаток. Якщо прибрати присудок, вийде «хлопчик аквареллю», і видно, що без присудка речення втрачає граматичну опору.

Спробуйте цю вправу на будь-якому своєму допису в соцмережі. Часто підмет ховається за особовим займенником «я», «ти», «ми», і тоді основа коротка: «я працюю», «ми втомилися», «ти мовчиш». Це нормально, адже займенник є повноцінним підметом. Головне, щоб присудок лишався виразним і не розмивався словами-паразитами «взагалі», «типу», «десь».

В українській мові підмет і присудок узгоджуються у числі, а в минулому часі — ще й у роді. Порівняйте: «дівчина прийшла» (жіночий рід), «хлопець прийшов» (чоловічий), «діти прийшли» (множина). Якщо узгодження немає, швидше за все одне з головних членів визначене хибно.

Типи підмета

Підмет у реченні може бути виражений по-різному, і саме тут починаються типові шкільні помилки. Найпростіший випадок — підмет одним словом: іменник, займенник, числівник або навіть ціле речення, узяте в лапки. Наприклад: «Україна — незалежна держава», «Ми підемо в кіно», «Сім — непарне число», ««Дякую» — ввічливе слово». У кожному з цих прикладів підмет один, і знайти його легко за питанням «хто?/що?».

Складений підмет утворюється з двох і більше слів, які разом називають того, хто виконує дію. Класичні приклади: «п’ятеро хлопців», «більшість студентів», «дехто з батьків», «кілька книжок». Складений підмет — це одне ціле, і розривати його іншими словами не варто. Неправильно: «П’ятеро прийшли хлопців». Правильно: «П’ятеро хлопців прийшли». Перевірити легко — обидва слова відповідають на питання «хто?» разом, їх не можна розділити присудком.

Нестандартні підмети трапляються рідше, але саме вони збивають з пантелику на контрольних. Це можуть бути:

• інфінітив: «Курити — шкодити здоров’ю» (підмет — «курити»);
• стійкий вираз: «Білі мухи полетіли» (підмет «білі мухи», тобто сніг);
• власна назва в лапках: ««Слово о полку Ігоревім» вражає поезією».

Якщо сумніваєтесь, чи є слово підметом, спробуйте прибрати його з речення. Якщо без нього присудок «зависає» без дії або стану — перед вами саме підмет.

Типи присудка

Присудок — другий головний член речення, і він теж має свої різновиди. Простий присудок виражений одним дієсловом у будь-якій формі: «хлопець читає», «книга лежить», «діти граються». Сюди ж належить і дієслово з часткою «ся»: «вмиватися», «одягатися». Простий присудок — найпоширеніший варіант.

Складений присудок утворюється з двох частин: допоміжного слова (як правило, дієслова «бути», «ставати», «починати», «хотіти» тощо) та інфінітива або іменника. Наприклад: «Я хочу спати», «Він став дорослим», «Ми почали читати». Прибрали «хочу» — і речення «Я спати» вже безглузде, бо це лише намір, а не дія.

Складений ускладнений присудок — це випадок, коли до складеного присудка додається обставинний відтінок. Найчастіше це конструкції з подвійними дієсловами: «він хотів був піти», «вона мріяла була стати лікарем». У шкільній практиці такі речення трапляються рідко, та знати про них корисно, особливо якщо ви читаєте класику. В ускладненому присудку три частини — основне дієслово, частка «був» та інфінітив або іменник.

Ще один різновид — присудок, виражений прикметником або іменником без дієслова. У таких реченнях «бути» просто пропущене, бо його легко відновити: «Вона вчителька» = «Вона є вчителька», «Сніг білий» = «Сніг є білий». Це типовий випадок для української мови, і в школі його зазвичай називають іменним присудком. Знайти його допомагає питання «який?», «хто він?», «що він таке?».

Кілька присудків і підметів в одному реченні

В одному реченні може бути не один присудок і не один підмет. Це називається однорідністю. Наприклад: «Діти бігали, стрибали і сміялися». Тут підмет «діти» один, а присудків три: «бігали», «стрибали», «сміялися». Вони з’єднані комою та сполучником «і», отже, це однорідні присудки, і кожен з них стосується того самого підмета.

Інший приклад: «Хлопець і дівчина пішли в кіно». Тут підметів двоє — «хлопець» і «дівчина», присудок один — «пішли», і це однорідні підмети. Щоб переконатися, спробуйте поставити присудок у формі однини: «хлопець пішов» і «дівчина пішла» — обидва варіанти працюють, тобто вони справді виконують одну роль.

Випадок, де легше помилитись: «Прийшов хлопець і подарував квіти». Тут на перший погляд два присудки: «прийшов» і «подарував». Але якщо поставити питання від підмета, видно, що «хлопець» виконав обидві дії послідовно, а отже, це однорідні присудки, а не два окремі речення. Перевірити можна інтонацією: між «прийшов» і «подарував» можна вставити сполучник «і», і сенс не зміниться.

Алгоритм пошуку основи

Щоб швидко знаходити головні члени речення, корисно тримати в голові простий алгоритм. Він працює і для школяра, і для дорослого, який редагує текст. Крок перший — прочитайте речення вголос і зверніть увагу на логічний наголос: зазвичай він падає саме на підмет або присудок. Крок другий — поставте питання «хто?» або «що?» і знайдіть слово, яке на нього відповідає. Це підмет. Крок третій — поставте питання «що робить?», «що з ним відбувається?» або «який він?» і знайдіть присудок. Крок четвертий — перевірте узгодження: чи збігаються число й особа, а в минулому часі — рід.

Розгляньмо приклад: «Увечері ми з братом грали в шахи». «Хто?» — «ми з братом», отже, це складений підмет. «Що робили?» — «грали», це простий присудок. Число й особа збігаються: «ми» — перша особа множини, «грали» — теж перша особа множини. Все, основа знайдена. Решту — обставину «увечері», додаток «в шахи» — становлять другорядні члени.

Цей алгоритм особливо рятує у випадках із займенниками та пропущеним присудком. У реченні «Він — лікар» підмет «він», присудок пропущений, але його легко відновити: «Він є лікар». У реченні «Ми зробили урок» підмет «ми», присудок «зробили», і одразу видно, що «урок» — це додаток, а не присудок, бо на питання «що робили?» відповідає «зробили», а не «урок».

Часті помилки

Найчастіша помилка — коли підмет замінюють особовим займенником і забувають, хто саме виконує дію. У діловому листі: «Повідомляємо, що нами було прийнято рішення». Підмет тут «ми» невиражений, але мається на увазі. Редактори радять замінювати такі звороти: «Ми прийняли рішення». Речення коротше, підмет і присудок виразніші, сенс зрозумілий з першого разу.

Друга помилка — підмет і присудок не узгоджуються. Наприклад, «більшість учнів виконали завдання» (правильно — «виконало», бо «більшість» — жіночий рід і однина), «група студентів здали іспит» (правильно — «здала»). У складених підметах головне слово «більшість», «група», «частина» стоїть у формі однини, і саме воно керує присудком. Якщо в підметі є «більшість», «меншість», «частина», «кілька», «дехто» — присудок ставимо в однині.

Ще одна типова помилка — прийняти додаток за присудок. У реченні «Я зустрів Олену в парку» часто хочеться назвати присудком слово «зустрів», а «Олену» вважати підметом. Але «зустрів» — це дієслово, присудок, а «Олену» — додаток, бо відповідає на питання «кого?». Перевірка проста: спробуйте поміняти підмет і «Олену» місцями — «Олена зустріла я в парку». Речення втрачає сенс, отже, «Олена» — не підмет.

Порівняння головних і другорядних членів

Щоб краще відчути різницю між головними та другорядними членами речення, корисно поглянути на них у єдиній таблиці.

Якщо без слова речення втрачає логіку — це головний член, якщо лише втрачає деталі — другорядний.

Головні члени речення в українській та інших мовах

Українська мова належить до східнослов’янської групи, і в ній головні члени речення працюють за класичними правилами індоєвропейських мов. Підмет і присудок обов’язкові, між ними діє узгодження, речення без них неповне. За цим самим принципом побудовані російська, білоруська, польська та чеська. Поняття підмета як граматичної категорії формувалося ще в латині, де «subjectum» означало «те, що лежить в основі» — детальніше про це й про синтаксис загалом можна прочитати у статті про підмет в українській Вікіпедії.

В англійській мові порядок слів жорсткіший: підмет і присудок майже завжди стоять поруч, і без них речення просто не утворюється. У японській і корейській мовах підмет часто можна опускати, бо дієслово само показує особу. В українській мові такий підхід теж існує, але тільки в розмовному стилі: «Зробив урок» замість «Я зробив урок». У шкільних і ділових текстах краще дотримуватись повної форми.

В європейській лінгвістичній традиції головні члени речення вважаються його обов’язковим ядром, а другорядні — розширювачами. Саме тому переклад із будь-якої мови неможливий без точного розуміння підмета і присудка. Загальний огляд синтаксису речення, включно з базовими моделями підмета і присудка в різних мовах, можна знайти на сторінці про речення в енциклопедії Britannica. Українська мова в цьому сенсі вимоглива: основа має бути виражена явно, і будь-яка спроба її розмити одразу псує стиль.

Коротко про історію поняття

Поняття головних і другорядних членів речення сформувалося в європейській граматиці ще в античні часи. Давньогрецькі філософи, зокрема Аристотель, розрізняли «підмет» і «присудок» як логічні категорії судження. У середньовіччі латинські граматисти вже чітко описували речення як «те, про що йдеться» і «те, що про це говориться». Ця логіка перейшла в граматики романських і слов’янських мов майже без змін.

В українському мовознавстві поняття закріпилося в XIX столітті, коли в Галичині та Наддніпрянщині друкували перші шкільні граматики. Олександр Потебня підкреслював, що підмет і присудок — не просто важливі слова, а логічна основа судження, без якої думка не може існувати. Цей підхід зберігся в шкільній програмі й досі.

У XX столітті радянські мовознавці додали до класичної моделі поняття «предикативність» — зв’язок між підметом і присудком, який виражає час, особу й модальність. Саме ця ідея пояснює, чому в минулому часі присудок змінюється за родами: «він прийшов», «вона прийшла».

Короткий практикум

Пропонуємо невеликий практикум із чотирьох кроків. Він допоможе відчути, як швидко знаходити головні члени речення в текстах, які ви читаєте щодня. Практикум підходить і для п’ятикласника, і для дорослого.

Крок 1. Візьміть будь-який абзац із художньої книжки

Виберіть перше речення в абзаці. Прочитайте його вголос і поставте наголос на слові, яке звучить найважливіше. Зазвичай це підмет або присудок. Потім поставте питання «хто?/що?» і «що робить?». Це і буде основа. На цьому етапі важливо не поспішати і не шукати «правильну» відповідь, а відчути логіку речення.

Крок 2. Позначте основу графічно

Підкресліть підмет однією рискою, присудок — двома. Це класична шкільна практика, і вона працює навіть у дорослому віці. Після підкреслення спробуйте прочитати речення без позначених слів. Якщо воно повністю втратило сенс, ви знайшли основу правильно. Якщо без слів лишилася якась логіка — шукайте далі.

Крок 3. Перевірте однорідність

Якщо в реченні є два присудки або два підмети, перевірте, чи вони однорідні. Поставте питання від кожного підмета до кожного присудка: чи відповідає кожен підмет на «що робить?» по черзі? Якщо так — це однорідні члени, і між ними можна поставити сполучник «і».

Крок 4. Замініть речення простішим

Спробуйте переписати речення так, щоб основа лишилася тією самою, а другорядні члени стали коротшими або зникли. Наприклад, «Увечері ми з братом грали в шахи» перетворіть на «Брати грали». Зміст зберігся, основа та сама, другорядні члени відкинуті.

Підмет і присудок у складних випадках

Є ситуації, де головні члени речення знайти важче, ніж зазвичай. Це речення з вставними конструкціями, звертаннями, вигуками, а також неповні речення, у яких основа відновлюється з контексту.

Вставні слова («на жаль», «звичайно», «по-моєму») ніколи не бувають головними членами речення. Вони лише додають емоцію або оцінку, тому їх можна викинути з речення без шкоди для основи. Наприклад: «На жаль, ми не встигли» — основа «ми не встигли», «на жаль» — вставне слово. Звертання («Оленко», «друзі», «шановні читачі») теж виконують роль звертання і не належать до головних членів, хоча часто стоять на початку речення.

У неповних реченнях основа відновлюється з попереднього контексту. «Хто прийшов? — Андрій». Тут «Андрій» — підмет, а присудок пропущений, бо його легко відновити: «Андрій прийшов». У художньому стилі такі конструкції дуже поширені, і саме на них найчастіше помиляються школярі, бо шукають обидва головні члени там, де їх фізично немає.

Поради для тих, хто редагує тексти

Якщо ви пишете пости, листи, статті чи повідомлення в месенджері, спробуйте перед відправленням переглянути текст і знайти в кожному реченні основу. Це займає лічені секунди, але одразу виявляє «розмиті» речення, у яких підмет і присудок не узгоджуються або замінені пасивними зворотами.

Уникайте канцеляриту. Фрази «нами було прийнято рішення», «здійснюється контроль», «проводиться робота» мають пасивний присудок і відсутній виражений підмет, тому їх важко прочитати. Замініть їх на активні конструкції: «ми прийняли рішення», «ми контролюємо», «ми працюємо». Головні члени речення одразу стають виразними, а текст читається швидше.

Читайте вголос. Коли ви читаєте речення вголос, вухо само «спотикається» на місцях, де основа невиразна, і одразу підказує, як її переробити. Той самий прийом використовують редактори й перекладачі, коли працюють із текстом.

Часті запитання

Що таке головні члени речення в українській мові?

Це підмет і присудок — два слова, які утворюють граматичну основу речення. Підмет відповідає на питання «хто?» або «що?», присудок — на питання «що робить?», «що з ним відбувається?» або «який він?». Без них речення вважається неповним.

Чи може в реченні бути два підмети?

Так, якщо це однорідні підмети, з’єднані сполучниками «і», «та», «або» або комою. Наприклад: «Хлопець і дівчина пішли в кіно». Кожен із підметів виконує ту саму роль і відповідає на питання «хто?».

Як відрізнити присудок від додатка?

Поставте питання від підмета. Якщо слово відповідає на «що робить?» або «який він?» — це присудок. Якщо на «кого?», «що саме?», «ким?», «чим?» — це додаток. Наприклад, у реченні «Я зустрів Олену» присудок «зустрів», а «Олену» — додаток.

Що таке складений підмет?

Це підмет, виражений двома або більше словами, які разом називають того, хто виконує дію. Наприклад: «п’ятеро хлопців», «більшість студентів», «дехто з батьків». Складений підмет не можна розривати присудком, і обидва його компоненти відповідають на питання «хто?» разом.

Чи можна прибрати головний член речення?

Ні, бо тоді речення стане неповним і втратить логіку. Усе, що можна прибрати без шкоди для сенсу, належить до другорядних членів: обставин, додатків, означень. Якщо без слова сенс зберігся — це другорядний член, якщо зник — головний.

Як знайти основу в реченні з декількома присудками?

Поставте питання «що робить?» від підмета до кожного з присудків. Якщо всі вони відповідають на це питання і стосуються того самого підмета — це однорідні присудки. Наприклад, у реченні «Діти бігали, стрибали і сміялися» всі три слова — однорідні присудки.

Чи вважаються займенники «я», «ти», «ми» підметами?

Так, це повноцінні підмети. Особові займенники називають того, хто виконує дію, і відповідають на питання «хто?». У повних реченнях вони завжди стоять перед присудком і утворюють граматичну основу.

Яка різниця між іменним і складеним присудком?

Іменний присудок виражений іменником або прикметником без дієслова, наприклад: «Вона вчителька». Складений присудок має дві частини — допоміжне дієслово та інфінітив або іменник, наприклад: «Вона хоче стати вчителькою». В обох випадках це головний член речення, але виражений по-різному.

Чому в реченні «більшість учнів» присудок стоїть в однині?

Тому що головне слово в складному підметі — «більшість», а воно жіночого роду й однини. Саме воно керує присудком, тому правильно: «більшість учнів виконала завдання». Це типове правило для складених підметів зі словами «більшість», «частина», «кілька», «дехто».

Читайте також